Шевченко в народному мистецтві

Щороку наш Центр вшановує пам’ять Тараса Шевченка, відкриваючи до його дня народження виставку «Шевченко в народному мистецтві». Роботи , які цього року  представлено в Світлиці ОМНЦ, порадували глядача тонким відчуттям поезії Шевченка, втіленої в роботах різного жанру.

Тут присутні вишиті портрети Шевченка і написані олією на склі, вирізані в дереві. За мотивами творів Шевченка створено народні ляльки, панно, флористику тощо.

Усі ці роботи можна побачити на нашій сторінці «Фотогалерея».

Мистецький вернісаж: художники Ладижина

У Світлиці обласного Центру народної творчості відкрився «Мистецький вернісаж» з творів чотирьох художників-аматорів Ладижина - Олександра Шевчука, Віктора Мороза, Володимира Іщука та Олександра Волковського.

Для їхньої творчості характерні теми рідної землі, та людей, серед котрих живуть і трудяться художники.

Олександр Шевчук 2007-го року закінчив Київську академію мистецтв. Чимало його полотен знаходяться у приватних галереях України, Росії, Франції, Великобританії, Італії, США.

Віктор Мороз – інженер-конструктор Ладижинської ДРЕС. В живописі йому найближча техніка графіки, що складає більшість з 200 виконаних робіт. Картини художника експонувались на обласних виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Володимир Іщук вважає, що успадкував захоплення малюванням від свого батька. Розпочинав творчий шлях художником-оформлювачем. І хоча нині працює на Ладижинській ДРЕС, вільний час віддає улюбленій справі.

Окрім живопису, займається фотографією, чеканкою, різьбленням по дереву.

Олександр Волковський найдосвідченіший з представлених на вернісажі художників. Його творча біографія розпочалась ще 1969 року. Увесь цей час він працював художником-оформлювачем в різних закладах області. Брав участь у двох обласних виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Перегляньте наш вернісаж

Відбувся перший обласний фестиваль народного мистецтва «Різдвяне диво»

Із приходом пори Різдвяних свят ми поринаємо у чарівний світ, створений уявою й фантазіями багатьох поколінь наших предків. Це світ, наповнений народними повір’ями, билицями та легендами про неймовірні чудеса та надприродних істот. Чудове Різдвяне свято вінничани мали можливість спостерігати 13 січня.

В цей день вперше на Вінниччині проводився обласний фестиваль народного мистецтва «Різдвяне диво».

У рамках фестивалю на площі, на імпровізованій сцені, гурти колядників-щедрівників з усіх районів представляли вітальну програму „З Різдвом Христовим!”. Щирими українськими піснями та колядками творчі колективі Вінниччини привітали жителів області та міста.

Виконуючи різдвяні колядки та новорічні щедрівки у супроводі народних музичних інструментів різдвяною ходою творчі колективи пройшли до зали обласної філармонії.

Тут усі присутні мали можливість спостерігати за „Вертепним дійством”, яке представляли театри ляльок і музично-драматичний театр ім.Садовського.

Діяла виставка народного мистецтва з дивовижними виробами та різдвяними композиціями з власноруч виготовленими прикрасами з природних матеріалів. А гостинні українські господині частували гостей щедрою кутею та домашньою випічкою.

У рамках концертної програми були представлені виступи фольклорних співочих та обрядових гуртів з новорічно-різдвяними творами. По завершенню свята від імені управління культури та туризму облдержадміністрації учасники фестивалю були відзначені дипломами та пам’ятними сувенірами у номінаціях „Краща Різдвяна зірка”, „Краща Різдвяна програма”, „Краща Різдвяна композиція” та „Краще представлення куті і випічки”.

Подивись і здивуйся

У Києві відбулась виставка творів с. Соболівки Теплицького району

09-20 грудня  2009 р.у Національному музеї літератури України у Києві діятиме виставка  творів декоративно-прикладного мистецтва мешканців села Соболівки Теплицького району Вінницької області, що стала продовженням розпочатої вінничанами 2001-го року, Всеукраїнської культурно-мистецької акції  «Мистецтво одного села».

Її організаторами є управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, обласний центр народної творчості та Міжнародна громадська організація «Вінницьке земляцтво у Києві». Підтримує її і Міністерство культури і туризму України.

В  попередні роки вінничани презентували широкому загалу народну культуру села Війтівка Бершадського району, Клембівка  — Ямпільського, Стіна — Томашпільського, Бубнівка — Гайсинського, Наддністрянське — Мурованокуриловецького, Буша - Ямпільського району.

Перша друкована згадка про Соболівку датується 1629 роком. В той час село належало до Брацлавського воєводства і було приватною власністю польських магнатів Збаразьких. В селі є унікальна пам’ятка старовини – храм Різдва Богородиці побудований  ще в  XІV ст.  

  Соболівська земля подарувала світові багато талановитих людей, які   прославили свій рідний край на всю Україну і далеко за її межами. Серед них відома українська письменниця Галина Журба; фольклористка Євгенія Тондій; художник і скульптор Едуард Рупельт; поетеса, лауреат всеукраїнських літературних премій, заслужений працівник культури України Тетяна Яковенко; доктор хімічних наук, професор Семен Гітіс; доктор медичних наук, професор  Андрій Бабур; відомий на Поділлі краєзнавець Іван Фурдик та багато інших.  

Варто зауважити, що Соболівчани, якщо вже талановиті, то  в усьому. Прикладом цього є викладацько-учнівський колектив дитячої музичної школи ( перша сільська ДМШ на Вінниччині ), яку очолює заслужений працівник культури України Людмила Петрівна Мазуренко. Сама директор, крім того що є засновником і керівником одного з кращих дитячих фольклорних ансамблів не тільки на Вінниччині, але й в Україні.    (зразковий аматорський фольклорний колектив «Цвіт папороті» є неодноразовим лауреатом міжнародних та всеукраїнських фестивалів-конкурсів), учасницею камерного хору і вокального ансамблю, вона ще й пише розписи, писанки, вирізає витинанки, виготовляє ляльки і павуки з соломки.  Роботи  Людмили Мазуренко можна побачити  в експозиції цієї виставки.

Однією з кращих майстринь ручної вишивки села є викладач  школи, керівник народних аматорських творчих колективів СБК - камерного хору та  вокального жіночого ансамблю «Яворина» Наталія Василівна  Колісник. 

 На виставці експонуються старовинні і сучасні витвори декоративно-прикладного, ужиткового та образотворчого мистецтва, авторами яких є народні умільці с.Соболівки.

Старовинні ткані рушники, скатерки, килими, налавники, доріжки, жіночий одяг, а також гончарні вироби (гладущики, горнята) займають чільне місце  поряд з роботами сучасних майстрів.

Народне малярство представляє Іван  Одноочко, який отримав у спадок від батька талант художника та неймовірну здатність розпізнавати прекрасне в буденних речах і передавати відчуття тієї краси іншим. Романтична душа Івана Михайловича знаходить відображення не лише в живописних полотнах, найближчих людей він дивує  ще й прекрасною поезією.

Дивують і радують очі своєю красою витинанки і вишивки Світлани Дищук – учасниці  ІV  Всеукраїнського свята народного мистецтва «Українська витинанка» (м.Могилів-Подільський, 2008 р.). 

Писанкарство села представляє Наталія Бойко, активна учасниця обласних, районних виставок.  Вона прагне зберегти орнаментальні композиції, що споконвічно традиційно використовуються в  писанкарстві Східного Поділля. При цьому  майстриня  намагається запровадити новітні прийоми розписування писанок.

Представлені на виставці роботи самобутнього майстра-різьбяра Сергія Майка вражають своєю майстерністю об‘ємного різьблення.  Красою та незвичайністю зачаровують роботи майстра флористики Інни  Лисак.

 Ясна сільська тиша, віковічна українська хата з могутнім корінням непереможного життя,  задумливий бузок і жнивне поле відтворив  в своїх картинах Анатолій Риженко-Янковий, який працює в різних живописних жанрах.  Особливо запам’ятовуються, зображені ним, людські обличчя. Що не портрет – то ріка долі, її можна прочитати в глибині очей, в кутиках вуст, в кожній рисочці обличчя.  

Найпочесніше місце в експозиції виставки  відведене живописним полотнам Едуарда Рупельта, Почесного громадянина Теплика, який працював в Соболівській середній школі вчителем образотворчого мистецтва і креслення, автора герба і прапора смт.Теплик,  проекту меморіалу Слави в Соболівці (його Ви можете побачити в розділі фото). Також є автором герба Соболівки.

Презентуючи в столиці України  мистецтво села Соболівки, хочеться сказати: «Ось той скарб – уся наша віковічна  культура, яку попри все, вдалось донести і передати своїм дітям, наші навички до роботи, почуття, бажання плекати добро на цій землі, наше бажання долучитися до сутнього вищого.  

 Перегляньте фоторепортаж з відкриття виставки.

Вінницькому обласному центру народної творчості - 70 років

 Вінницькому обласному  центру народної творчості виповнилось 70 років. З цієї нагоди відкрилась обласна виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Серед великої кількості культурно-мистецьких акцій, що проводяться в нашій області з ініціативи ОЦНТ, вона має найповажнішу історію. А сам обласний центр бере початок в 1939 році.

Саме тоді постановою Ради Народних Комісарів № 239 обласні бази самодіяльного мистецтва були реорганізовані в обласні будинки народної творчості (у 1979-1994 роках - обласні науково-методичні центри народної творчості і культурно-освітньої роботи). Сьогодні Центр, крім методичної і практичної допомоги керівникам аматорських творчих колективів закладів культури клубного типу області та співпраці з фольклористами, етнографами і майстрами, об’єднує всіх, хто небайдужий до нетлінних духовних скарбів рідного народу.

 Важливе місце в його діяльності займає проведення як обласних свят зі всіх основних жанрів аматорського мистецтва, обласних виставок образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, так і всеукраїнських культурно-мистецьких заходів. Це свята народного мистецтва «Українська витинанка», «Великодня писанка», свято кобзарського мистецтва «Струни вічності» ім. В.Перепелюка, огляд-конкурс автентичних колективів на приз Гната Танцюри, культурно-мистецька акція «Мистецтво одного села», пленер скульпторів-каменотесів «Подільський оберіг».

 Підстави припустити, що жоден інший регіон України не має такого визначного досвіду з проведення обласних виставок образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Тому ця традиція У Вінниці є унікальним явищем.

Наші виставки дали змогу виявити плеяду талановитих і самобутніх народних майстрів, імена яких увійшли в історію української народної культури. Серед них варто згадати Якова і Якима Герасименків, Марію Руденко, Миколу Бабака, Параску Березовську, Валентину Васильєву, Дарію Сидоренко, Ольгу Леонову, Степана Смаля, Валентину Бичкову, Олену Красну, Римму Гріх, Марію Деркач, Петра Кравчика, Івана Габришина, Олексія Луцишина, Ольгу Івасик-Балтро, Олександра Салюка, Лідію Васильченко та багатьох інших майстрів, які своєю творчістю збагатили народну скарбницю нашого краю. 

Гідними послідовниками названих народних майстрів є митці, з якими сьогодні тісно співпрацює ОЦЕТ, і які щорічно тішать шанувальників народного мистецтва, презентуючи нові твори на традиційній обласній виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Це заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії  ім. К. Білокур та Національної премії України ім. Т. Шевченка Віктор Наконечний, Віктор Крижанівський, Євдокія Крижанівська (с.Клембівка Ямпільського р-ну), заслужений діяч мистецтв України Федір Панчук, заслужені майстри народної творчості України Василь Слободянюк та Іван Горобчук, заслужені художники України Володимир Козюк та Олександр Ковальчук (м.Вінниця)

·                    Олександр Свіргун (с.Стрижавка Вінницького р-ну), Валентина Когут (м.Іллінці), Алла Мруг (м.Ямпіль);

·                    майстри ручної вишивки - заслужені майстри народної творчості України Галина Данилюк (м.Вінниця), Вікторія Кубаль (с.Городківка Крижопільського р-ну) та Савчинська Марія Василівна (с. Клембівка Ямпільського р-ну), Наталя Шпак (смт.Турбів Липовецького р-ну), Євдокія Чугунова, Оксана Безрученко (м.Вінниця);

·                    майстри гончарного мистецтва - заслужені майстри народної творчості України Фросина Міщенко з Новоселівки і Тетяна Шпак з Бубнівки (Гайсинський р-н), Людмила Філінська, Євген Слободинський (м.Вінниця), Роман Чмерук (смт. Погребище), Василь Рижий та Наталя Лавренюк (м.Ладижин);

·                    ткалі - Євдокія Гудзь (с.Сосонка) і Ганна Білоконь (Муро-ванокуриловецький р-н);

·                    майстрині флористики - Ніна Співак (с.Підвисоке Оратівського р-ну) та Наталія Очеретна (с.Агрономічне Вінницького р-ну);

·                    різьбярі - заслужений майстер народної творчості Юрій Дяченко (м.Гайсин), Петро Пипа (с.Андрушівка Погреби-щенського р-ну), Володимир Танцюра (с.Левків Крижопільського р-ну);

·                    писанкарки – заслужений працівник культури України Оксана Городинська, Марія Гоцуляк, Тетяна Мороховець (м.Могилів-Подільський), Марина Верхова-Юрченко, Оксана Верхова-Єднак, Тетяна Пірус (м.Вінниця), Лариси Шаран (с.Вінницькі хутори Вінницького р-ну);

·                    майстри витинанки Дмитро Власійчук (м.Хмільник), Наталія Гуляєва (с.Рахни Лісові Шаргородського р-ну), Ліна Концевич (м.Вінниця);

·                    майстри соломо- та лозоплетіння - Володимир Карпуша (с.Вінницькі Хутори Вінницького р-ну) і Олексій Білоус (м.Вінниця), Володимир Ігушев (с.Гущинці Калинівського р-ну) та багато інших майстрів з різних видів народного мистецтва з різних куточків нашої області. (Всього на обліку в ОЦНТ нараховується близько 1500 майстрів).

Кожна обласна виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва збирає в єдину експозицію кращі твори народних майстрів Вінниччини, завжди викликає живий інтерес широкого кола шанувальників народного мистецтва і є новою сходинкою до творчих вершин знаних майстрів, а молодим дозволяє заявити про себе, засвітитися бодай невеличкою зірочкою у добірному мистецькому гроні.

Так на ювілейній 60-й виставці у 2008 році 20 майстрів вперше взяли  участь у такій масштабній обласній акції. Зокрема, стали відомими Віктор Мороз – графіка, Олександр Волковський – живопис (м.Ладижин); Іван Одноочка – народне малярство (смт.Теплик); Олександр Петровський – вишивка (с.Сьомаки Жмеринського р-ну); Микола Казьміров – точіння по дереву (с.Юхимівка Шаргородського р-ну), Тетяна Філь – народне малярство (м.Липовець) та інші.

2009 рік став знаменним для громадськості нашої області завдяки культурно-мистецькій акції «Вишивана доля Вінниччини», що проводилася впродовж лютого-серпня 2009 року у Світлиці ОЦНТ.

Згідно з графіком, 45 вишивальниць зі всіх районів і міст вишили рушник 8-метровий рушник, оздоблений  сакральними знаками та символами нашого краю, починаючи з часів трипільської культури, з зображенням дерева життя, на якому розташовано 27 квіток, що відповідає кількості адміністративних центрів Вінницької області. Рушник презентувався на ІІ обласному фестивалі «Скарби Поділля», присвяченому 18-й річниці Незалежності України, на творчому звіті Вінниччини в Києві і нині займає центральне місце в експозиції цьогорічної обласної виставки.

61-а обласна виставка відкриває нам нові імена майстринь ручної вишивки. Це Майя Бочкова (с.Качківка Ямпільського р-ну), Світлана Бортнюк (с.Жадани Іллінецького р-ну), Зоя Бугаєвська (м.Бершадь), Ірина Шевчук, Марина Гринчик та багато інших.

В цілому експозиція виставки складається з більше як 2000 творів зі всіх видів традиційного народного мистецтва, які представляють близько 100 майстрів майже з усіх районів області.

Відзначаючи 70-річчя створення, обласний центр народної творчості щиро дякує усім митцям, які презентують на всіх обласних виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва свої рукотворні одкровення на утвердження ідеалів Добра, Краси й Гармонії у нашому бурхливому сьогоденні.

Роботи більшості згаданих майстрів можна побачити на цьому сайті у розділі ФОТОГАЛЕРЕЯ.

Родіону Скалецькому - 110 років

Один з популярних самодіяльних композиторів Вінниччини, видатний фольклорист, педагог Родіон Андрійович Скалецький народився 110 років тому 23 листопада 1899 року в с. Михайлівці Бершадського району.

Вже в роки навчання в Одеському інституті народної освіти він організовує студентський хор. Потім працював учителем історії, мови і літератури, співів в трудшколах, профшколах, технікумах, робфаках, керував хорами.

В Тульчині Скалецький 7 років керував окружною співочою капелою ім. М.Леонтовича. Тут ним була укладена перша збірка записаних і оброблених народних пісень, написано декілька власних творів.

Творчі здобутки музиканта збагачувалися і перетворювалися на мелодійні струмки поетичних шедеврів на тексти М.Рильського, П.Тичини, В.Сосюри, М.Кознанської, І.Неходи. Репертуар хорів Скалецького складав понад 80 творів, серед яких були і його власні. 1955-го року в Москві його було відзначено дипломом.

Працював Скалецький методистом музичного виховання у Вінницькому інституті удосконалення вчителів, відповідальним секретарем обласного відділення музичного хорового товариства. В ці роки він опрацював та склав збірки «Стелися барвінку», «Весілля», «Весняне коло», обробив два збірники народних пісень, написав кільканадцять хорових творів на тексти радянських поетів та класиків української літератури, створив музику до текстів обрядів «Весілля на Поділлі», «Щедрий вечір», «Зустріч весни». Всього у творчому портфелі музиканта виявилось 598 творів. Нині частина його культурної спадщини зберігається в Бершаді в районному краєзнавчому музеї.

 (За матеріалами газети «Бершадський край») 

Тут можна переглянути архівні фотоматеріали про Родіона Скалецького

Творчий звіт майстрів мистецтв Вінницької області у Києві

 В Національному палаці мистецтв «Україна» відбувся творчий звіт майстрів мистецтв Вінницької області «Благословенна земля, моя Вінниччина».

Його метою стало представлення кращих зразків академічного, традиційного народного та сучасного мистецтв, професійної та аматорської творчості, презентація області в заключному етапі Фестивалю мистецтв України на високому організаційному та художньому рівні.

В фойє Палацу було влаштовано виставку «Скарби Поділля», на якій представлено різні напрямки народного декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва. Це вишивка, ткацтво, кераміка, гончарство, народне малярство, різьба по дереву, плетіння соломкою, лозоплетіння, писанкарство, витинанка, ковальство, живопис, фотовиставка, гобелени, виставка короваїв.

Програма звітного концерту складалась з декількох блоків різножанрових видів мистецтва: пролог - «Вишивана доля Вінниччини»; фольклорний блок «З чистих джерел»; «Свята до музики любов»; «Нашого роду юні росточки»; «Горнусь до тебе, Україно»; «Пісенна скарбничка»; «Козацький родослав»; фінал - «Роде мій і вся моя родино».

Серед гостей свята мистецтв були кияни і наші земляки, депутати ВР, відомі журналісти і митці, співробітники низки урядових структур.

Відвідав його у Президент України Віктор Ющенко з дружиною Катериною Ющенко.

Президентське подружжя оглянуло роботи майстрів з малярства, кераміки, вишивки, і писанкарства. А під час урочистого відкриття звіту  Віктор Ющенко вручив більше як двадцяти видатним самодіяльним та професійним митцям краю державні нагороди і посвідчення про присвоєння почесних звань.

“Це ті люди, - прокоментував Президент – які на своїх крилах, на своїх плечах тримають одну з унікальних ознак нації – наше мистецтво.

Вінниччина – невичерпне багатство народної української культури. Це – сотні пісень Явдоху Зуїхи, відома на увесь світ кераміка Якова та Якима Герасименків, вишивка, визнаним центром котрої є село Клембівка Ямпільського району.

Область творить сучасну українську культуру і відроджує історичну пам’ять нації. Хочу подякувати усім, хто був причетним до встановлення пам’ятника жертвам голодомору у Вінниці. Хочу подякувати за унікальний восьмиметровий вишитий рушник, який здивував усю країну”.

За відгуками глядачів звітного концерту, він справив на них сильне враження високою майстерністю виконання, глибиною режисерського задуму і високим патріотичним звучанням.

фоторепортаж про звіт дивись тут

Указ Президента України

За вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та активну участь у проведенні Фестивалю мистецтв України постановляю:

Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня

ЦВІГУН Тетяну Омелянівну - директора Вінницького обласного центру народної творчості

Присвоїти почесні звання:

«ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ»

КОНДЮК Людмилі Володимирівні - артистці балету ансамблю пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії

СЕЛІБАЄВУ Леоніду Олександровичу - керівникові хореографічного гуртка Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»

ЧУЧІ Миколі Максимовичу - артистові Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені М.К.Садовського

«ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ»

ОТЮГОВУ Сергію Миколайовичу - художньому керівникові, диригенту оркестру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області

«ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ»

ГОРОБЧУКУ Івану Івановичу - майстрові народного малярства, м.Вінниця

ДЯЧЕНКУ Юрію Олександровичу - майстрові художньої обробки деревини, м.Гайсин

САВЧИНСЬКІЙ Марії Василівні - майстрині-вишивальниці, с.Клембівка, Ямпільський район

«ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ»

БЕГАЛЬ Наталії Василівні - керівникові зразкового аматорського ансамблю танцю «Вітерець» Тульчинського районного будинку культури

БОНДАРЧУКУ Василю Захаровичу - художньому керівникові народного ансамблю танцю «Ровесник» Вінницького державного аграрного університету

ГАВРИЛЮК Наталі Сергіївні - художньому керівникові зразкового аматорського ансамблю естрадного танцю «Мрія» Бершадського районного будинку культури

ГЕРАСИМЧУК Надії Миколаївні - начальникові відділу культури і туризму Бершадської районної державної адміністрації

ГОРОДИНСЬКІЙ Оксані Василівні - директорові Будинку народної творчості міста Могилів-Подільський

ЗАРЕМБІ Володимиру Федоровичу - викладачеві Тульчинського училища культури

КРАВЧУК Галині Миколаївні - начальникові відділу культури і туризму Погребищенської районної державної адміністрації

КУБАЛЬ Вікторії Трохимівні - майстрині-вишивальниці, с.Городківка, Крижопільський район

ЛАНОВИК Ларисі Ярославівні - керівникові чеського народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Студанка» Миколаївського сільського будинку культури, Козятинський район

МАЗУРЕНКО Людмилі Петрівні - керівникові зразкового аматорського фольклорного колективу «Цвіт папороті» Соболівської дитячої музичної школи, Теплицький район

ОНІЩУКУ Олександру Леонідовичу - завідувачеві хореографічної школи «Барвінок» Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»

ПІРНЯКУ Олександру Олександровичу - директорові Державного історико-культурного заповідника «Буша», Ямпільський район

ФОЛЮШНЯК Євгенії Василівні - режисерові культурно-мистецьких заходів, м.Тульчин

«ЗАСЛУЖЕНИЙ ХУДОЖНИК УКРАЇНИ»

КОВАЛЬЧУКУ Олександру Михайловичу - художникові декоративно-прикладного мистецтва, м.Вінниця.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

Завершилась акція “Вишивана доля Вінниччини”

 Український рушник має славну історію, бо в усі часи служив для наших предків символом злагоди, чистоти почуттів, подружньої вірності, щасливої долі, надії, прощання та захисту від злих сил. Він мав не тільки утилітарне призначення, а й ритуальне, бо широко викорис­товувався під час обрядів і церемоній. Супроводжуючи людей у любові й радості, горі та розлуці, він, як і народна пісня, виконував роль оберега хати, роду і народу.

В давні часи рушники були своєрідним обличчям оселі, за їх кількістю та якістю судили про господиню та їі доньок. Тому хату без рушників порівнювали з родиною, в якій немає дітей. Жодна дівчина не думала про заміжжя до тих пір, поки не ви­мережила сорочку для судженого і десятків зо два рушників, без яких неможливо уявити українське весілля.

Етнографічні дослідження свідчать, що під час весільної церемонії рушники використовувалися 20 разів. Батьки благословляли молодих іконою з рушником, ними в'язали не тільки старостів і дружок, а й бояр та інших весільних гостей. Особливого значення нада­вали тому рушникові, на якому мали стояти молоді під вінцем. В деяких місцевостях родичі молодого на щастя й добробут клали під нього срібні гроші й пшеницю. А старша дружка та родичі молодої намовляли її спритно статит першою на рушник, аби поважали свекруха, свекор і сам чоловік.

Схиляючись над полотном довгими осінніми чи зимовими вечорами, жінка плекала надії на краще життя, власне виши­вала свою долю отими магічними знаками й символами, зміст яких ми й досі розшифровуємо. Приємно, що нині багато ді­вчат, готуючись до весілля, не купляють рушники в магазині чи на базарі, а вишивають власноруч.

3 давніх давен слава про наші вишивки линула по близьких та далеких світах, а чужоземці, мандруючи Україною, відзна­чали дві характерні риси нашого народу - любов до пісні та вишивки. І мабуть, недаремно, адже кожна жінка, вишиваючи, залежно від настрою, співала веселих чи сумних пісень. Отож і таким поширеним було порівняння «вишивка як співає».

Кожна місцевість нашої держави має свої особли­вості орнаменту й техніки вишивання рушників. (Всього ж в Україні зафіксовано понад 150 технік!)

Традиційним подільським рушникам властиві геометричні та геометризовані малюнки. Зустрічаються й анімалістичні зображення та малюнки стилізованих жіночих фігур. Давні подільські рушники переважно одно-та двобарвні. А з ХІХ століття - багатобарвні, вишиті бавовняними нитками.

А щоб отримати по­трібний колір, наші прабабусі фарбували нитки в корі дуба й лушпинні цибулі, відварах гілок та ягід бузини, брусниці, шишок вільхи, квітів нагідок, гре­чаної луски.

 Разом із багатостраждальною історією рідного народу рушник пережив нелегкі часи, аби знову повер­нутися в наші оселі, в наше життя і зайняти належне місце.

 У 2007 році в Україні проходила культурно­мистецька акція «Рушник національної єдності», до якої долучилися й наші провідні майстрині. Досі не можу забути, з яким трепетом презентували ми його на Святі козацької слави, що проходило в с. Буша Ям­пйьського району 14 жовтня 2008 року. Тоді нам захотілося створити свій подільський рушник, використавши традиційні узори й техніки вишивки.

Щиро дякую всім, хто пройнявся нашим задумом та допоміг його вишити. Відрадно, що начальники відділів культури і туризму райдержадміністрацій та директори районних будинків культури з розу­мінням поставилися до наших починань і таким чином підтримали своїх майстринь, познайомили з їхнім доробком широку громадськість.

Низько схиляюся перед знаною вишивальницею, заслуже­ним майстром народної творчості України Галиною Іванівною Данилюк, яка провела багато безсонних ночей над створенням ескізу рушника і впродовж лютого-серпня керувала творчим процесом.

 Спасибі вам, дорогі майстрині, що вимережили, співаючи, восьмиметровий подільський рушник.

Сподіваюся, що обласна культурно-мистецька акція «Вишивана доля Вінниччини» викличе у багатьох жінок (та й чоловіків!) непереборне бажання вимережити собі, своїм рідним та близьким сонячні вишиванки, заквітчати оселю рушниками.

Та найго­ловніше - навчіть своїх доньок, внучок і правнучок цьому давньому, як світ, ремеслу, щоб і вони вишили свою долю.

Тетяна Цвігун,

Директор обласного центру народної творчості,

заслужений працівник культури України

Характерна ознака традиційної української вишивки - їі лаконічна довершеність, а в результаті - вели­чезна інформативність, глибокий символізм вишитих знаків, орнаментів та композицій.

Наші предки мали культ Роду, від­творений у «Дереві роду», «Дереві життя», як багатозначний символ триєдності світу, вічності життя, буяння природи. Серед розмаїття орнаментів можна виділити най­більш вживані: зірки, безконечники, ромби, квадрати, трикутники, соляр­ні знаки, геометризовані рослинні орнаменти. Ці знаки, неначе літери алфавіту, складають безмежну кіль­кість вишиваних візерунків. Від їх співвідношення та взаємного розта­шування залежить якість переданої інформації.

Подільський рушник, як правило, вишивався рахунковими техніками: лиштвою, штапівкою, качалковою гладдю, низзю, ретяззю, подвійним прутиком та їх поєднанням. Виши­вали рушники вовняними нитка­ми, які фарбувалися рослинними барвниками. Традиційно вишивка орнаменту подільського рушника за­ймає третину від половини довжини рушника. Графічно чіткі орнаменти легко повторюються, що є запору­кою збереження традиції в системі символів і орнаментів. Кольорова гама вишивки різноманітна. Ком­позиційне вирішення орнаменту вишивки на полотні, як правило, має форму прямокутника або квадрата, два однокові кінці з симетричним розташуванням елементів.

Рушник «Вишивана доля Віннич­чини» за композиційною основою орнаменту відноситься до традицій­ного подільського рушника з багатоярусною структурою, яка символізує зв’язок у просторі і часі від сьогоден­ня і до сивої давнини – трипільсько-­кукутенської культури.

Рушник вишито традиційними рахунковими техніками: качалковою гладдю, лиштвою, мережкою, низзю, штапівкою, ретяззю. Кольорове ви­рішення рушника - поліхромне, переважають традиційні червоно­чорні кольори.

Далі йде один зі стародавніх спо­собів шитва - «низь». Переважна більшість подільських сорочок оздо­блена саме низзю з геометричними, переважно монохромними орнаментами, з ювелірною чіткістю найдріб­ніших елементів.

Нижній ярус горизонтальної стрічкової композиції символізує жінок-берегинь з дітьми, які підтри­мують Дерево життя - традиційний символ y подільській вишивці.

Орнітоморфічні орнаменти в системі символів характеризують духовний світ регіону, його розвиток i процвітання. Зображення Дерева життя походить від давніх міфо­логічних уявлень про могутність духовних сил природи i людини. По­дільська вишивка характеризується надзвичайним розмаїттям варіантів цього знака.

Дерево життя або велика богиня Берегиня несе основне художнє на­вантаження на полотні рушника i вишите y формі яйця. За сюжетною основою - це Вінниччина з її 27-а районами-квітками. 3 боків Дерева життя схематично відтворено Адама i Еву. B центрі рушника вишите сонце - восьмикутна зірка, яка є джерелом життєдайної сили.

Композиційний орнамент S-символа (безконечника) вва­жається сильним обереговим знаком, який не має початку i кінця, вишитий по усьому периметру рушника i несе в собі інформацію про безконечну зміну дня та ночі i вишитий чор­ними та червоними нитками, що є традиційними кольорами для Поділля. Таким же орнаментом об'єднані яруси рушника. Краї рушника обрамлені під рубець з подвійним прутиком, a його кінці завершуються тороками, що символізують продо­вження життя.

Галина Данилюк

Заслужений майстер народної творчості України

Олександр Свіргун

Провідний методист ОЦНТ 

 Детальніше про подію читайте на цій сторінці.

А повний фоторепортаж з акції знайдете ось тут.

Козак Мамай на персональній виставці Івана Горобчука

Член Національної спілки майстрів народного мистецтваУкраїни живописець Іван Горобчук народився 17 грудня 1957 року в селі Мончині Погребищенського району Вінницької області.

Йому притаманна соковитість кольору, вміння декоративно вирішувати площинні зображення. Його картини виставляються на обласних, міжрегіональних та всеукраїнських виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Наприкінці 90-х років Горобчук проявив себе в народному малярстві, розпочавши роботу над циклом творів, присвячених міфопоетичному світу українського села. І за останніх 10 років досяг успіхів в цьому жанрі.

Відчуваючи своє національне коріння, митець звертається до його витоків, змальовуе фольклорні сцени, тісно пов'язані з рідною землею та народом. Художник відтворює захоплюючий світ минулого, традиції і обряди українського народу, досконало зображує одвічні символи добробуту селянського життя.

Малярство Івапа Горобчука вирізняється власною манерою зображення. Використовуючи традиційні та авторські техніки, інтуїтивно гармонізуючи твори, майстер відчуває мить, коли рухи пензля творять у поєднанні з душею.

Починаючи з 1997 року живописець бере активну участь в обласних виставках та культурно-мистецьких заходах. Його роботи презентувались на восьми всеукраїнських та двох міжнародних виставках. У його доробку є близько 1000 картин та 11 персональних різносюжетних виставок.

В нинішній експозиції представлено 22 роботи з зображенням Козака Мамая. Він є своєрідним втіленням українського характеру, образом волелюбності, стійкості та невмирущості народу. А прославили Козака простолюдні художники, які зображували його на козацьких та селянських хатах, на кленових та дубових полотнищах дверей, на кахляних грубах і навіть на липових колодах вуликів.

Перегляньте колекцію робіт Горобчука.